Вірш: «Краса природи»

Зима над обрієм, здається, кришталева, 
Блистить в повітрі снігом тихо вдалині. 
Картина постає навколо перкалева, 
Очима тонеш в тій бездонній глибині. 

Здається вмить, що все довкола казка, 
І сам у ній — немов казковий персонаж. 
Сніжинок дотики у час той як підказка, 
Що є реальним той довкола антураж…

…Мовчиш, аж чутно, серце калатає, 
І втішно так стає чомусь в ту мить. 
Краса природи душу колихає, 
Якій в ту мить нічого не болить…

© Сергій Ущапівський
02.01.2022