Поезія

Вірш: «Краса природи»

Зима над обрієм, здається, кришталева, 
Блистить в повітрі снігом тихо вдалині.
Картина постає навколо перкалева,
Очима тонеш в тій бездонній глибині.

Здається вмить, що все довкола казка,
І сам у ній — немов казковий персонаж.
Сніжинок дотики у час той як підказка,
Що є реальним той довкола антураж…

…Мовчиш, аж чутно, серце калатає,
І втішно так стає чомусь в ту мить.
Краса природи душу колихає,
Якій в ту мить нічого не болить…

© Сергій Ущапівський
02.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.