Вірш: “Країна забуття”

Розвіє час усе, що так бентежить, 
Як вітер, без жалю і вороття.
 Йому одному здатність ця належить,
 Як сон все посилати в забуття. 

У ті краї, в яких нема кордонів. 
І де вони? Одні лиш маєм здогади. 
Проте живе багато там мільйонів
Того, що звем гіркі, болючі спогади…

© Сергій Ущапівський
20.08.2022