Душа душі повинна доторкнутись,
Та так, щоб ви могли всміхнутись.
Тобі відчутний стане щем
У спеку й навіть під дощем.
То буде, як німа розмова,
Цінніше будь-якого слова.
В ній чутно стане любі речі,
Що обіймуть теплом за плечі.
І серце ніжно стрепенеться,
Любов луною відіб’ється.
Та невимовно чиста-чиста,
Що стане для обох врочиста.
Поллється щастя, як ріка,
Бо буде у руці рука.
І щирий погляд в любі очі,
Мов дивні зорі опівночі.
Обом життя освітить шлях
І втілить те, що було в снах.
Куди б життям уже не йшов —
Вестиме впевнено любов.
© Сергій Ущапівський
29.07.2021
2 коментарі
Диво
ЛІНА КОСТЕНКО
Усе було – і сум і самота,
і горе втрат, і дружба нефальшива.
А ця любов – як нитка золота,
що й чорні дні життя мого прошила.
Усе було, було й перебуло.
А ця любов – як холодно без неї!
Як поцілунок долі у чоло.
Як вічний стогін пам’яті моєї.
Сергій Ущапівський
Чи я знайду в собі несказані слова,
Душі твоєї щоб зумів торкнутись?
Чи буде сила спражня в них жива,
Щоб не змогла від мене одсахнутись?
Я стану подумки мовляти кожен день
Твоє ім’я, неначе то — молитва.
Надію би не втратити лишень,
Що марна за тобою та гонитва.
І тільки небо розповість тобі про все:
Як без тебе на світі стало важко жити.
В краплинах дощику цілунки принесе,
Щоб зрозуміла, врешті чом я став тужити.
По колу йтиме дійство те щодня,
Така, мабуть, до скону моя дійсність.
Я пронесу в собі крізь все життя
Любов — тривалістю у цілу вічність.
© Сергій Ущапівський
28.04.2021