Поезія

Вірш: “Любов,яка веде життям”

Душа душі повинна доторкнутись, 
Та так, щоб ви могли всміхнутись. 
Тобі відчутний стане щем
У спеку й навіть під дощем.

 То буде, як німа розмова, 
Цінніше будь-якого слова.
 В ній чутно стане любі речі, 
Що обіймуть теплом за плечі. 

І серце ніжно стрепенеться, 
Любов луною відіб’ється.
Та невимовно чиста-чиста, 
Що стане для обох врочиста.

 Поллється щастя, як ріка, 
Бо буде у руці рука. 
І щирий погляд в любі очі, 
Мов дивні зорі опівночі. 

Обом життя освітить шлях 
І втілить те, що було в снах. 
Куди б життям уже не йшов —
Вестиме впевнено любов.

© Сергій Ущапівський 
29.07.2021

2 коментарі

  • Диво

    ЛІНА КОСТЕНКО

    Усе було – і сум і самота,
    і горе втрат, і дружба нефальшива.
    А ця любов – як нитка золота,
    що й чорні дні життя мого прошила.

    Усе було, було й перебуло.
    А ця любов – як холодно без неї!
    Як поцілунок долі у чоло.
    Як вічний стогін пам’яті моєї.

    • Сергій Ущапівський

      Чи я знайду в собі несказані слова,
      Душі твоєї щоб зумів торкнутись?
      Чи буде сила спражня в них жива,
      Щоб не змогла від мене одсахнутись?

      Я стану подумки мовляти кожен день
      Твоє ім’я, неначе то — молитва.
      Надію би не втратити лишень,
      Що марна за тобою та гонитва.

      І тільки небо розповість тобі про все:
      Як без тебе на світі стало важко жити.
      В краплинах дощику цілунки принесе,
      Щоб зрозуміла, врешті чом я став тужити.

      По колу йтиме дійство те щодня,
      Така, мабуть, до скону моя дійсність.
      Я пронесу в собі крізь все життя
      Любов — тривалістю у цілу вічність.

      © Сергій Ущапівський
      28.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.