Вірш: “Любов до світу”

Ліси стояли і дивились в вічність, 
Дрімало небо чисте, мов кришталь.
 Краса природи, всесвіту величність
Втішали серце, гнали геть печаль. 

Відчутна легкість спокоєм вкривала, 
Світило сонце в небі і в душі. 
Мене любов до світу сповивала, 
Як ліс, який встелили спориші. 

Ще незбагненним був мені початок, 
Ще кожен рух казав німе "чому". 
Творивсь в ту мить душі моєї спадок, 
Який світити мав усім крізь тьму…

© Сергій Ущапівський
28.10.2021