
Вірш: “Любов до світу”
Ліси стояли і дивились в вічність, Дрімало небо чисте, мов кришталь. Краса природи, всесвіту величність Втішали серце, гнали геть печаль. Відчутна легкість спокоєм вкривала, Світило сонце в небі і в душі. Мене любов до світу сповивала, Як ліс, який встелили спориші. Ще незбагненним був мені початок, Ще кожен рух казав німе "чому". Творивсь в ту мить душі моєї спадок, Який світити мав усім крізь тьму… © Сергій Ущапівський 28.10.2021


