Чи я знайду в собі несказані слова,
Душі твоєї щоб зумів торкнутись?
Чи буде сила спражня в них жива,
Щоб не змогла від мене одсахнутись?
Я стану подумки мовляти кожен день
Твоє ім’я, неначе то — молитва.
Надію би не втратити лишень,
Що марна за тобою та гонитва.
І тільки небо розповість тобі про все:
Як без тебе на світі стало важко жити.
В краплинах дощику цілунки принесе,
Щоб зрозуміла, врешті чом я став тужити.
По колу йтиме дійство те щодня,
Така, мабуть, до скону моя дійсність.
Я пронесу в собі крізь все життя
Любов — тривалістю у цілу вічність.
© Сергій Ущапівський
28.04.2021
