Поезія

Вірш: “Людське тепло”

Всі ми близькі комусь, із кимось навіть рідні,
Хтось любить нас, і весь час навіть жде.
Із кимсь однакові, проте у чомусь різні,
Та це нас тільки уперед життям веде.

І вже давно б, мабуть, земля зотліла,
Все з порохом в минуле відійшло.
Та тільки на землі присутнє диво,
І називається воно "людське тепло".

Тепліше котрого, мабуть, немає в світі,
В його основі — тільки щира доброта.
Вона, як сонце, нам повсюди світить,
Найкраща річ вона, хоч в суті і проста.

© Сергій Ущапівський
11.05.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *