Вірш: “Лікує не час”

Лікує не час, бо він просто триває, 
Не він панацея від болю в душі. 
А тільки хто щиро бере й обіймає,
 Коли всередині у нас йдуть дощі. 

Хто вміє вогонь запалити у серці, 
Надати наснагу життям далі йти, 
З ким світ споглядаєш увесь у веселці, 
І легко глибини бездонні пройти. 

Мікстура ще здавна зоветься "любов", 
Її не придбаєш і враз не знайдеш. 
Немає її між звичайних розмов —
Зустрінеш, як тільки себе віднайдеш.

© Сергій Ущапівський
12.06.2021