Вірш: «Магічна ностальгія»

Ще літо світ довкола магією тішить, 
Серпанком мляво опустилось на лани,
Які в рази від сонця навіть золотіші
Дозрілі, з пасмами густої сивини.

Пашить вогнем достигнувшого плоду
Дерев, які в садах нагнулись до землі.
В янтарний колір розфарбовує природу,
Яка ще ніжиться у щедрому теплі

Крокує впевнено вперед собі землею,
Та більш відчутна вже осіння прохолода.
Мабуть, закінчується літня епопея,
І буде скоро зовсім інша насолода…

© Сергій Ущапівський
31.08.2022