Темна магія ночі встилає весь світ,
Чорним крижнем торкнувшись думок і довкілля.
До світанку триватиме в неї політ,
До роси на лугах, до п’янкого похмілля.
До вогнів, що із неба, таких променистих,
Ті, що морок пітьми розрізають, як ніж.
До зображень повсюди, як привид, тінистих,
За якими побіг би, як є, босоніж…
…Так у роздумах знову всю ніч проведу,
До моменту — аж поки світанок всміхнеться.
Крізь свою дрімоту оченята зведу —
Новий день вже без ночі візьме й розпочнеться…
© Сергій Ущапівський
13.02.2022
