Мадонна смутку із печалями прозрінь —
Дивлюсь на світ тепер інакшими очима.
Сміливо йду вперед — далеко вдалечінь,
Життя катарсис в себе маю за плечима.
Нема нещасть, можливо все людині,
Слова, як грім лунають з-під пера.
Мене почуйте тільки ви в оцій хвилині,
Для змін зажди зручною є пора.
Я б’ю набатом слів, які звучать, мов дзвін,
Людському щастю не була й не стану ворог.
Лякає страх — вгледіти душі між руїн,
Речей довічних, тож тому кричу на сполох.
Скликаю всіх, побачте врешті у словах:
Ще не відкрите, невідоме, неповторне.
Плоди життя набутком ляжуть в головах
Як найцінніше — те, що справді рукотворне…
© Сергій Ущапівський
28.11.2021
