Поезія

Вірш: “Мене у слові кожен розпізнає”

Хоч я мину, як все в житті минає, 
Нема нічого так, щоб назавжди. 
Мене у слові кожен розпізнає, 
Навік залишу там свої сліди. 

Допоки осінь десь моя далеко, 
В зеніті літо і роки мої, 
Почуй мене, о мій лелеко, 
Не відлітай в краї свої. 

Не лиш мене з журбою наодинці, 
Мені ж бо з світом ще поговорити, 
Слова пустити дзвоном із дзвіниці, 
Хай я мину, та в них залишусь жити. 

© Сергій Ущапівський 
26.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.