Вірш: “Мене у слові кожен розпізнає”
Хоч я мину, як все в житті минає, Нема нічого так, щоб назавжди. Мене у слові кожен розпізнає, Навік залишу там свої сліди. Допоки осінь десь моя далеко, В зеніті літо і роки мої, Почуй мене, о мій лелеко, Не відлітай в краї свої. Не лиш мене з журбою наодинці, Мені ж бо з світом ще поговорити, Слова пустити дзвоном із дзвіниці, Хай я мину, та в них залишусь жити. © Сергій Ущапівський 26.04.2021