Мені вже пізно щось міняти у собі,
Вже сталі звички, навіть мій характер.
Нема очікувань чогось в новій добі,
Сама життям шукаю свій фарватер.
Мені вже пізно мати ідолів, кумирів,
В роках пізнала мудрощі дурниць.
Не маю в серці місць для пасажирів,
В яких помітна темінь між зіниць.
Несу на плечах радість і печаль,
Свої невдачі і свої здобутки.
Із ними йду сміливо далі вдаль —
Без відпочинку, навіть без відпустки.
…Мені не пізно людям користь принести,
Потрібну мудрість їм залишити у спадок.
Я не боюсь шляху свого і самоти,
Таке життя… і це вже мій випадок…
© Сергій Ущапівський
26.09.2021
