Вірш: “Мені поглянути б тільки на тебе”

Мені поглянути б тільки на тебе, 
Красу твою, як воду, спрагло пити,
 Немов росу, що ранком між стебел, 
Удосвіта ще можна розгледіти. 

Мені б з тобою вік увесь прожити, 
Всі дні, що є, і радості, й печаль, 
Тебе одну повік боготворити, 
Дивитись разом у життєву даль. 

Мені б для тебе... і забракло слів, 
Та що вони, хіба в них все розкажеш? 
Як я тебе розгледів з-поміж снів, 
Це лиш відчуєш, точно не покажеш.

© Сергій Ущапівський 
13.03.2021