Вірш: “Минає осінь”

Минає осінь, всесвітом пливе, 
Багряним полум’ям відсвічують дерева. 
Здається, мить — і все довкола оживе, 
І піде в безвість сиве ночі мрево.

 Між стовбурами візьме й пробіжить —
Дерев, що в спокої завмерли на сторожі, 
Торкнеться листя те, яке собі лежить, 
Немов маля у лісовій прадавній ложі.

 …Світанку очі променисті 
Всміхнуться інеєм зими. 
Себе пізнаєм в тому листі
І те, як в нім минаєм ми…

© Сергій Ущапівський
07.10.2021