Поезія

Вірш: “Миті добра”

Спинюся — тільки би почути,
 Як час обабіч мене йде, 
Для себе щоб лише збагнути,
 Куди ж він так мене веде. 

Завмру від тої благодаті
І довго буду тихо слухать:
Ті звуки, на які багаті
Дні літа — в час, коли задуха. 

Набудусь в тій красі одвічній, 
Щоб тільки матінка Земля
Думки почула симетричні
В мені ще навіть звіддаля. 

Признала стишену ходьбу
Як знак людської благодаті, 
Яка не створить їй ганьбу, —
А миті, що добром багаті.

© Сергій Ущапівський
04.09.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.