Вірш: “Ми стали зовсім інші”

Дивлюсь на тебе із-під вій —
Для мене зовсім незнайома, 
Хоч силует і рідний твій, 
Та сутність, бачу, невідома. 

Чого ж мені така чужа?
Не знаю навіть, що сказати. 
Хоч віра є, та є й межа —
Дала про неї доля знати. 

Прощуся краще назавжди
 І біль сховаю свій у вірші,
Щоб не було між нас вражди. 
Ми стали двоє зовсім інші…

© Сергій Ущапівський
22.06.2021