Поезія

Вірш: “Мова”

Як паростки лози, хай мова проростає
У наших з вами душах і серцях. 
Довкола всіх людей нехай єднає, 
Вона ж нам кожному так до лиця. 

Речей знайти багато можна
В житті навколо повсякчас. 
На скарб незвичний мова схожа
І на прикрасу водночас. 

Най слово буде завше рідне
В душі світити на весь світ.
 І стане всім навколо видне
Красою, як калини цвіт.

© Сергій Ущапівський
21.02.2021

2 коментарі

  • Валентина

    Як Син про матір Ви про мову розмовляєте. Приємно дуже чути ці слова. Так мова в нас найкраща в світі, знаєте: вона співоча, ніжна,чарівна.
    З давен вона чарує чужинців душі і серця. Ба, навіть Сулейман-султан був зачарований. Так Роксолана у в історію ввійшла.
    Ми розмовляємо на ній і не соромимось бо це прадавні наші корені. Велика дяка Вам за те ,що у віршах своїх ви гарно пропагуєте її.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.