Вірш: “Мова”
Як паростки лози, хай мова проростає У наших з вами душах і серцях. Довкола всіх людей нехай єднає, Вона ж нам кожному так до лиця. Речей знайти багато можна В житті навколо повсякчас. На скарб незвичний мова схожа І на прикрасу водночас. Най слово буде завше рідне В душі світити на весь світ. І стане всім навколо видне Красою, як калини цвіт. © Сергій Ущапівський 21.02.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Любов,яка веде життям”
Вірш: ” В любові все стає інакшим”
2 коментарі
Валентина
Як Син про матір Ви про мову розмовляєте. Приємно дуже чути ці слова. Так мова в нас найкраща в світі, знаєте: вона співоча, ніжна,чарівна.
З давен вона чарує чужинців душі і серця. Ба, навіть Сулейман-султан був зачарований. Так Роксолана у в історію ввійшла.
Ми розмовляємо на ній і не соромимось бо це прадавні наші корені. Велика дяка Вам за те ,що у віршах своїх ви гарно пропагуєте її.
Сергій Ущапівський
Дякую за щирі коментарі та шанування українського поетичного слова!!!