Поезія

Вірш: “Молитовна ніжність”

Самотнім вечором я сяду до вікна,
 До нього притулюся, мов до тебе, 
Усе чекаючи того твого дзвінка — 
Від нього у душі відчутний трепет. 

Наллю собі до келиха вина —
Той колір твої губи нагадає, 
Які для мене дивна дивина, —
Свідомість їх такими споглядає. 

Без тебе важко — слів нема, 
Та й ними так не розказати, 
Яка повсюди в мене тьма, —
На неї б зорі нанизати.

 Мене відчуй на рівні душ, 
Нехай хоч це тебе милує. 
Віддайся почуттям чимдуж, 
В яких весь світ немов цілує.

 Весь смуток миттю відійде, 
Огорне ніжність невимовна. 
Навшпиньки тихо підійде, 
Та, що найбільше молитовна.

© Сергій Ущапівський
12.07.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *