Вірш: “Монолог зими”

Зимова казка всюди за вікном, 
Хурделить віхола, сердито щось рокоче. 
Мабуть, веде розмову із листком, 
Який від осені на дереві тріпоче. 

Поважно слухають дерева ту розмову, 
Гілками крон кивають деколи вони.
 Когось вгледівши, завмирають знову
І далі дивляться свої зимові сни…

…Любов’ю тиша озивається у серці, 
Бринить душі тонка натягнута струна.
 Оркестр чуттів своє заводить скерцо,
 Яке доповнює зими навкруг луна…

© Сергій Ущапівський
30.01.2022