Поезія

Вірш: “Моя душа…”

Моя душа, ти більше, ніж жива, 
В тобі живе найвища сутність:
Сплетіння рим, заховані в слова, 
Набутків всіх моїх сукупність. 

Щоденно чути голос твій, 
Думок невпинну безкінечність. 
Із-поміж тих, що маю, мрій
Твоє натхнення — безперечність. 

Моя душа, мовляй, не зупиняйсь, 
Не бійсь здаватися комусь сумною. 
Прошу: до серця тільки прислухайсь 
І через стукіт говори зі мною…

© Сергій Ущапівський
16.01.2022

2 коментарі

  • Валентина

    Коли надходить заповітная година я душу відпускаю у астрал, бо там її давно твоя чекає. Серед мільярдів душ що скупчилися там, без жодних помилок вона твою впізнає. Єднання душ відтвориться у снах, як нескінченний серіал про долі. Так кожну ніч єднає їх астрал… До цього ти звикаєш мимоволі. Дарую.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.