Вірш: “Моя душа…”
Моя душа, ти більше, ніж жива, В тобі живе найвища сутність: Сплетіння рим, заховані в слова, Набутків всіх моїх сукупність. Щоденно чути голос твій, Думок невпинну безкінечність. Із-поміж тих, що маю, мрій Твоє натхнення — безперечність. Моя душа, мовляй, не зупиняйсь, Не бійсь здаватися комусь сумною. Прошу: до серця тільки прислухайсь І через стукіт говори зі мною… © Сергій Ущапівський 16.01.2022
Вам також може сподобатися
Вірш: “Згадаймо їх…”
Вірш: “Світ двох — одному не вгледіти”
2 коментарі
Валентина
Коли надходить заповітная година я душу відпускаю у астрал, бо там її давно твоя чекає. Серед мільярдів душ що скупчилися там, без жодних помилок вона твою впізнає. Єднання душ відтвориться у снах, як нескінченний серіал про долі. Так кожну ніч єднає їх астрал… До цього ти звикаєш мимоволі. Дарую.
Сергій Ущапівський
Дякую!!!