Поезія

Вірш: “Моя кохана”

Вона інакша... зовсім неземна, 
З сузір’я невідомих всім галактик. 
Чи є такі десь, хто ще зна? 
Її душа — як неба клаптик. 

Мов астронавт, беру й вивчаю
Той всесвіт, що собі відкрив. 
Із дивом вкотре помічаю:
То хто ж тебе таку створив?

Людей, здається, є мільйони, 
Чеснот не менше аж ніяк. 
Та попри фізики закони,
 Її угледів і закляк. 

Відкрив по-іншому реальність, 
Яка була мені незнана. 
Назвав сузір’я Серця Радість, 
А зірку ту — Моя Кохана.

© Сергій Ущапівський
14.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.