Поезія

Вірш: “Моє життя”

Моє життя мені одній належить, 
Живу, як вмію, інших не виню. 
Тож вдача тільки-но моя залежить
Від того, що і як у нім вчиню.

 Не маю ідолів й кумирів, 
Всі люди рівні між людьми. 
Тож не шукаю поводирів —
За них є стук, що між грудьми. 

Сама собі палач і кат, 
Суддею совість — та, що маю. 
Бува, кричить мені "віват", 
А часом у душі ридаю.

 ...Не вчіть — не треба, й не судіть, 
Чужого всього вам не знати. 
Своїм життям візьміть пройдіть, 
Чуже щоб вміти розрізняти…  

© Сергій Ущапівський
01.08.2021

2 коментарі

  • Валентина

    За вірш цей вдячна Вам повік! Так, дійсно, Ви художник слова. Майстерно у словах намалювали мій портрет, ось тільки у душі ніколи не ридаю ( для мене зайве це). Вірші цікаві, є такі, що зачипають до них пишу коментарі: ” Це людство винищить себе”. Потенціал у Вас великий. Хай зорі Вам всміхаються завжди чи пізно в вечорі, чи до світанку. А щоб Ви кволим не були бажаю неподільний океан здоров’я. Творіть на втіху нам. Зі щирою повагою, легкого пера!

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.