Вірш: “Моє життя”
Моє життя мені одній належить, Живу, як вмію, інших не виню. Тож вдача тільки-но моя залежить Від того, що і як у нім вчиню. Не маю ідолів й кумирів, Всі люди рівні між людьми. Тож не шукаю поводирів — За них є стук, що між грудьми. Сама собі палач і кат, Суддею совість — та, що маю. Бува, кричить мені "віват", А часом у душі ридаю. ...Не вчіть — не треба, й не судіть, Чужого всього вам не знати. Своїм життям візьміть пройдіть, Чуже щоб вміти розрізняти… © Сергій Ущапівський 01.08.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Інакша реальність”
“ЩИРІСТЬ ПОЧУТТІВ”
2 коментарі
Валентина
За вірш цей вдячна Вам повік! Так, дійсно, Ви художник слова. Майстерно у словах намалювали мій портрет, ось тільки у душі ніколи не ридаю ( для мене зайве це). Вірші цікаві, є такі, що зачипають до них пишу коментарі: ” Це людство винищить себе”. Потенціал у Вас великий. Хай зорі Вам всміхаються завжди чи пізно в вечорі, чи до світанку. А щоб Ви кволим не були бажаю неподільний океан здоров’я. Творіть на втіху нам. Зі щирою повагою, легкого пера!
Сергій Ущапівський
Дякую Вам за душевний та щирий відгук!!!