Зрання, коли ще світ дрімає,
Природи музику люблю.
Ще метушні ніде немає,
Сама, здається, наче сплю.
Десь чути, наче камертон,
Стакато звуків, що лунає.
Із відчуттям моїм у тон
Зливатись мовчки починає.
Ось оркестровий диригент
З’явився десь в траві нізвідки.
Приготувався — і ось в момент
Вже аплодують навіть вітки.
Лунає горлиці сопрано —
Так незвичайно, драматично.
Ще ж бо світанок — зовсім рано,
Та соловей вступив лірично.
На всі лади, на всі усюди,
Як тенор справжній лісовий.
Набрав повітря повні груди,
Почув щоб люд весь світовий.
Весь простір щось розповідає,
Тож кожен звук у нім ловлю.
Зрання, коли ще світ дрімає,
Природи музику люблю.
© Сергій Ущапівський
05.08.2021
