Поезія

Вірш: «Між іншим»

А між іншим, візьму і зізнаюсь:
Я цю жінку безмежно люблю.
До тремтіння у тілі проймаюсь
Почуттям, в котрім Бога молю.

У якому зростаю невпинно,
Ось ще трохи — й торкнуся небес.
Це нормально, так бути повинно,
У любові це звичний процес.

Не соромлюсь постати інакшим,
Тим, що губиться часом в словах.
І від цього здаватися слабшим,
Ця невпевненість є попервах.

Я щасливий, що це відчуваю,
Кожен день все стаю сміливішим.
З нею жити у серці звикаю —
В цім зізнаюсь відверто, між іншим...

© Сергій Ущапівський
21.07.2021

2 коментарі

  • Диво

    Я зараз хоч тобі кажу.
    Та все одно не передати.
    Наскільки я тебе люблю,
    Наскільки тебе я кохаю.

    © Сергій Ущапівський

    • Сергій Ущапівський

      Тримай моє серце словами,
      Скажи те, що міцно болить.
      З’єднайся з моїми думками —
      Це зможе мене полонить.

      Торкнися ледь стиха руками,
      Скажи про любов — ту, що є,
      Що в серці присутня роками,
      Що жити ніяк не дає.

      Розчую не чуті до цього слова,
      І сенс зовсім інший у тому вловлю.
      Звучатиме істина зовсім нова,
      Промовлю: “Тебе до цих пір я люблю”.

      © Сергій Ущапівський
      21.07.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.