А між іншим, візьму і зізнаюсь:
Я цю жінку безмежно люблю.
До тремтіння у тілі проймаюсь
Почуттям, в котрім Бога молю.
У якому зростаю невпинно,
Ось ще трохи — й торкнуся небес.
Це нормально, так бути повинно,
У любові це звичний процес.
Не соромлюсь постати інакшим,
Тим, що губиться часом в словах.
І від цього здаватися слабшим,
Ця невпевненість є попервах.
Я щасливий, що це відчуваю,
Кожен день все стаю сміливішим.
З нею жити у серці звикаю —
В цім зізнаюсь відверто, між іншим...
© Сергій Ущапівський
21.07.2021
2 коментарі
Диво
Я зараз хоч тобі кажу.
Та все одно не передати.
Наскільки я тебе люблю,
Наскільки тебе я кохаю.
© Сергій Ущапівський
Сергій Ущапівський
Тримай моє серце словами,
Скажи те, що міцно болить.
З’єднайся з моїми думками —
Це зможе мене полонить.
Торкнися ледь стиха руками,
Скажи про любов — ту, що є,
Що в серці присутня роками,
Що жити ніяк не дає.
Розчую не чуті до цього слова,
І сенс зовсім інший у тому вловлю.
Звучатиме істина зовсім нова,
Промовлю: “Тебе до цих пір я люблю”.
© Сергій Ущапівський
21.07.2021