Вірш: “Міражі спогадів”

З безодні темної приходить сизий вечір, 
Лягають ковдрою довкола міражі.
Вони теплом твоїм беруть мене за плечі,
Отим, яке навік з’єднало дві душі…

Казковим світ стає, магічна кожна мить,
І я все згадую твою в житті присутність.
Крізь спогад серце вкотре защемить, 
У ньому досі ще живе твоя відчутність.

Подивлюсь в даль, у світ, який великий,
За тебе Богу тихо вкотре помолюсь.
Він добре знає, що без тебе він безликий,
І навіть те чому зажурено дивлюсь…

© Сергій Ущапівський
06.02.2022