Навчи мене, Боже, мистецтву прощення,
В якому знайдеться найбільша покута.
Свідомості дай надлюдського прозріння,
Що вчителем стане і скаже, як бути.
Маленькими кроками впевнено йти —
Навчи, як дитину, не змінюй подобу.
Душі чистоту врешті хочу знайти,
Безцінна яка, хоч не матиме пробу.
В децибелах буденності чути навчи
Звуки ті, що у серце, як спокій, лягають.
Відчувати ним те, що довкола мовчить,
Навіть бачити те, що не всі споглядають.
Щоб це вчення було, наче справжня колиска,
У якій мене всесвіт, як батько, сповив,
Одягнувши в незриме, коштовне намисто
З доброти, на яку він і благословив…
© Сергій Ущапівський
29.11.2021
