Поезія

Вірш: “Навчи мене, Боже, мистецтву прощення”

Навчи мене, Боже, мистецтву прощення, 
В якому знайдеться найбільша покута. 
Свідомості дай надлюдського прозріння, 
Що вчителем стане і скаже, як бути. 

Маленькими кроками впевнено йти —
Навчи, як дитину, не змінюй подобу. 
Душі чистоту врешті хочу знайти, 
Безцінна яка, хоч не матиме пробу. 

В децибелах буденності чути навчи
Звуки ті, що у серце, як спокій, лягають. 
Відчувати ним те, що довкола мовчить, 
Навіть бачити те, що не всі споглядають.

 Щоб це вчення було, наче справжня колиска, 
У якій мене всесвіт, як батько, сповив, 
Одягнувши в незриме, коштовне намисто
З доброти, на яку він і благословив…

© Сергій Ущапівський
29.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *