Вірш: “Навік твоя…”

Мені щасливою постати дуже легко, 
Лишень щоб ти до себе ніжно пригорнув.
Тоді й неспокій весь дівається далеко,
Немов у засвіти минулих днів пірнув.

Я усміхаюся тоді, як та дитина, 
Торкаюсь вуст легенько пальчиком твоїх. 
І неймовірною стає ота хвилина, 
Коли так само в мить торкаєшся моїх.

 …Лунає світом пісня зовсім безголоса, 
Крізь стукіт серця чую: «Люба ти моя».
Душа в той час в мені співає стоголосо,
Та тільки стишено кажу: «Навік твоя»…

© Сергій Ущапівський
21.01.2022