Поезія

Вірш: “Надія на любов”

Ми все поспішаєм, а нам би завмерти 
У буднях щоденних — і просто мовчати,
Побачити дивні природи мольберти, 
Де спокій навчився собі спочивати. 

Торкнутися вічного всього душею,
 Відчути від того в собі благодать. 
Десь подумки злитися з тою землею,
 Красою здивованим так і стоять. 

...Скажи мені, матінко всього живого,
 Неначе дитині, що в світ привела:
Чи стріну я любого серцю одного? 
Най знак хоч якийсь би мені принесла.

Жевріє надія десь глибоко в серці, 
Колишеться, наче маленька свіча, 
Що я посміхнуся ще ніжно в люстерці, —
Обійми кохання торкнуться плеча...

© Сергій Ущапівський 
06.08.2021

2 коментарі

  • Диво

    Напитись голосу б твого
    Та втамувати врешті спрагу.
    Не вистача мені цього,
    Тому й втрачаю рівновагу.

    © Сергій Ущапівський

    • Сергій Ущапівський

      Щасливі колишнім не пишуть,
      Минулим вони не живуть,
      Десь інколи щось пригадають
      І далі життям собі йдуть.

      Щасливі колишнім не дзвонять,
      Те зайве пройшло, наче сон.
      Реальність у них тепер інша
      З якою вони в унісон.

      Щасливі в душі мають спогад,
      Минуле собі не зовуть.
      Інакший у них тепер погляд,
      Теперішнім тільки живуть.

      © Сергій Ущапівський
      03.11.2020

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.