Вірш: “Найбільша розкіш”
Найбільша розкіш — жити не за модою, Не мати звички до людських нещасть. Щасливим бути та втішатися погодою, Цінити тих, останнє хто віддасть. Збагнути свій украй безмірний острах, Крутих підйомів не боятись й висоти. Життя — абетка і наука для дорослих, Вона не личить для якоїсь дрібноти. Від нас самих одне насправді лиш залежить: Прожити вік свідомо, розпочавши старт, Зробити все у ньому, як нам і належить. «Немодним» зовсім перейматися не варт… © Сергій Ущапівський 12.12.2021
2 коментарі
Валентина
Историю не повернуть назад… И вот живешь ты в области утрат – родных людей, иллюзий и пристрастий. Порою свету белому не рад, порою дорожа уколом счастья…
Мы верность диалектике храним, не потому ль не делаем и шага, когда в бродяге гибнет семянин, а в семянине зреет бедолага… Но мы еще в сто раз жесточе к ним , когда навязываясь учим несчастьем кратковременным своим иль затянувшимся благополучьем…
Перищить дощ вже котрий поспіль день. Сніг позмивав з дахів і тротуарів. Туманом все береться навкруги, а я чекаю снігу кожен ранок. Пухнастий білий як аркушик на ньому я люблю писати… За вірш про “Осені багатства” Вам дякую стократ. Ним душу взяли у полон. Моя улюблена пора року… Гарного настрою, попереду ще стільки Еверестів, терпіння і наснаги. Щасти.
Сергій Ущапівський
Дякую Вам за щирий та зворушливий відгук!!! Все неодмінно буде!!!