Поезія

Вірш: “Найбільша розкіш”

Найбільша розкіш — жити не за модою, 
Не мати звички до людських нещасть. 
Щасливим бути та втішатися погодою,
 Цінити тих, останнє хто віддасть. 

Збагнути свій украй безмірний острах, 
Крутих підйомів не боятись й висоти. 
Життя — абетка і наука для дорослих, 
Вона не личить для якоїсь дрібноти. 

Від нас самих одне насправді лиш залежить:
Прожити вік свідомо, розпочавши старт, 
Зробити все у ньому, як нам і належить. 
«Немодним» зовсім перейматися не варт…

© Сергій Ущапівський
12.12.2021

2 коментарі

  • Валентина

    Историю не повернуть назад… И вот живешь ты в области утрат – родных людей, иллюзий и пристрастий. Порою свету белому не рад, порою дорожа уколом счастья…
    Мы верность диалектике храним, не потому ль не делаем и шага, когда в бродяге гибнет семянин, а в семянине зреет бедолага… Но мы еще в сто раз жесточе к ним , когда навязываясь учим несчастьем кратковременным своим иль затянувшимся благополучьем…
    Перищить дощ вже котрий поспіль день. Сніг позмивав з дахів і тротуарів. Туманом все береться навкруги, а я чекаю снігу кожен ранок. Пухнастий білий як аркушик на ньому я люблю писати… За вірш про “Осені багатства” Вам дякую стократ. Ним душу взяли у полон. Моя улюблена пора року… Гарного настрою, попереду ще стільки Еверестів, терпіння і наснаги. Щасти.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.