Я кожен день собі дивуюсь,
Коли вдивляюсь в твої очі.
Красою їхньою милуюсь,
Мов зорі бачу опівночі.
Незвична дивна їхня врода,
Що в них тону безповоротно.
Мабуть, така моя природа,
А значить, то — невідворотно.
Хотів би часом володіти,
Щоб зупинити щастя мить.
Від того тільки-но радіти,
Що в серці у моїм щемить.
Ти — найдорожча з всіх прикрас,
І погляд твій — люблю найбільше.
Із-понад світу всіх окрас
Моєму серцю наймиліший.
Для мене він, як сонце, світить,
Там щастя справжнє в нім живе.
А колір — наче неба квіти,
В яких душа моя пливе.
© Сергій Ущапівський
03.02.2022
