Поезія

Вірш: “Наперекір”

Наперекір… промовлю в котрий раз, 
Зійде світанок, щезнуть всі тумани.
 Я зможу йти життям, не маючи образ, 
А час найкраще залікує рани. 

Стрічатись буде на дорозі тій усе, 
Пройдуть повз мене ще всілякі люди. 
Хтось з них у часі міцно потрясе,
 Когось сховаю в серце — поміж груди…

І час летітиме у свій життєвий вирій, 
Мене черкнувши ще не раз крильми. 
У тих наближеннях шукатиму довіри
Людей, з якими підем разом ми…

© Сергій Ущапівський
22.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.