Вірш: “Напитись голосу б твого”
Напитись голосу б твого Та втамувати врешті спрагу. Не вистача мені цього, Тому й втрачаю рівновагу. Магічний голос є у тебе — Який як справжнє диво дивне. Ним прив’язала ти до себе, Як путо він якесь чарівне. Лиш тільки десь тебе відчую — Щось помічаю незбагненне. Думки твої, здається, чую, В яких усе мені натхненне. © Сергій Ущапівський 25.05.2021
Вам також може сподобатися
“ПРО ВІЧНЕ…”
Вірш: “Я чую все, я бачу всесвіт”
2 коментарі
Диво
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
Ліна Костенко
Сергій Ущапівський
Дякую!!! Ви неперевершені в щирих та приємних коментарях!