Вірш: “Натхнення”

Я чую слова, й навіть тиша німа
До мене весь час промовляє. 
У мить, як нікого навколо нема, 
Щось дивне в мені оживає. 

Ще нове таке і геть зовсім не знане, 
Не відаю, звідки початок бере, 
Та в суті своїй серцем щиро жадане, 
Почує той голос і миттю завмре.

 …І минатиме все — те, до чого так звик,
 Без кінця і початку, як ранок і вечір. 
Я ловитиму в тиші незвичний той крик,
 Від якого інакшими бачу всі речі…

© Сергій Ущапівський 
07.11.2021