
Вірш: “Неба поцілунок”
Блаженна в суті та людина, В якої світла кожна днина, Яка живе в душі із Богом: Чи перед, чи поза порогом. Не має злості і лукавства, Не знає пихи і нахабства. Живе за совістю, як вчили, Від роду й далі до могили. Така людина дивовижна, Душею навіть дуже ніжна. Її зустріти — це дарунок, Неначе неба поцілунок. © Сергій Ущапівський 29.09.2021


