Поезія

Вірш: “Неба поцілунок”

Блаженна в суті та людина, 
В якої світла кожна днина, 
Яка живе в душі із Богом:
Чи перед, чи поза порогом. 

Не має злості і лукавства,
 Не знає пихи і нахабства.
Живе за совістю, як вчили,
Від роду й далі до могили.

Така людина дивовижна,
Душею навіть дуже ніжна.
Її зустріти — це дарунок, 
Неначе неба поцілунок.

© Сергій Ущапівський
29.09.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.