Вірш: “Несказані слова…”

Несказані слова болять, як рани, 
Вогнем горять, що часом спопеля. 
Холодними в душі віють вітрами, 
Від котрих аж здригається земля. 

Вони живіше нас бувають часом, 
Здається, вмить оббігли увесь світ.
 Та ми мовчим, тримаємо їх разом, 
Несказані слова... Душі Всесвіт. 

Снують в свідомості  у нас,
Блукають, прихисток шукають.
І все чекають зручний час
Злетіти з уст й у вічність кануть...

© Сергій Ущапівський
30.01.2021