Поезія

Вірш: “Не питайте про вік, скільки років”

Не питайте про вік, скільки років, 
Все одно те для мене відносно. 
У житті з-поміж всіх моїх кроків
Час спинявся не раз доленосно.
 
Загубилася з ліку усіх відчуттів, 
Рахувати давно перестала. 
Були миті приємних мені почуттів, 
Горе також в житті зустрічала. 

Терезами хитнула вже доля не раз, 
Тисячі, мабуть, точно, а може, і безліч. 
Не тримаю на неї душевних образ, 
А біжу чимскоріше їй навстріч. 

Тож які там роки і який зараз час?! 
Я ще жити нарешті для себе збираюсь. 
Запросила мене моя зрілість на вальс, 
Усе більше тепер я назад озираюсь.

© Сергій Ущапівський 
01.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.