Не питайте про вік, скільки років,
Все одно те для мене відносно.
У житті з-поміж всіх моїх кроків
Час спинявся не раз доленосно.
Загубилася з ліку усіх відчуттів,
Рахувати давно перестала.
Були миті приємних мені почуттів,
Горе також в житті зустрічала.
Терезами хитнула вже доля не раз,
Тисячі, мабуть, точно, а може, і безліч.
Не тримаю на неї душевних образ,
А біжу чимскоріше їй навстріч.
Тож які там роки і який зараз час?!
Я ще жити нарешті для себе збираюсь.
Запросила мене моя зрілість на вальс,
Усе більше тепер я назад озираюсь.
© Сергій Ущапівський
01.04.2021
One Comment
Валентина
Прийшла на мій поріг біда
Війна принесла голод, холод. Скрізь чути постріли ба навіть і в ночі. Здригається земля і я із нею разом. Провину відчуваю за собою до тебе, але за неї в бога вимолю прощення. Як не ламала я себе не відрікалась, та із думок не йде твоє ім’я. Здавалося назавжди попрощалась і слід в твоїм житті вже змила часова вода. Та всеодно у мить страху я хочу чути голос твій. Одну лиш фразу:” Я живий!” Я переймаюся і в цю складну годину для країни душею й думкою до тебе лину. І поки ще у нас існує інтернет прошепочі мені оті слова, будь ласка.