Поезія

Вірш: “Не розмовляй загадками в очах”

Не розмовляй загадками в очах, 
Скажи слова, які там зачаїлись, 
Якими, мабуть, марю по ночах —
Від того часу, як разом зустрілись.

Промов їх стиха — навіть прошепчи, 
Розчую так, немов душа сказала.
 Прошу лиш тільки, люба, не мовчи, 
Нехай би за свого мене признала.

Того вигнанця, що блукав в роках, 
Десь загубившись поміж днями. 
Легке тремтіння буде лиш в руках —
Від слів твоїх, промовлених вустами. 

© Сергій Ущапівський 
11.06.2021

2 коментарі

  • Диво

    Не шкодую, що зустріла,
    Не боюся, що люблю,
    Чи то щастя своє стріла?
    Чи себе я погублю?

    • Сергій Ущапівський

      Буде час, і він покаже
      Для чого усе було.
      У подіях всіх розкаже,
      Що й до чого у нім йшло.

      А допоки розчинюся
      В тій любові, як в воді.
      І любити не спинюся
      Тебе щиро в кожнім дні.

      © Сергій Ущапівський

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.