Вірш: “Не розмовляй загадками в очах”
Не розмовляй загадками в очах, Скажи слова, які там зачаїлись, Якими, мабуть, марю по ночах — Від того часу, як разом зустрілись. Промов їх стиха — навіть прошепчи, Розчую так, немов душа сказала. Прошу лиш тільки, люба, не мовчи, Нехай би за свого мене признала. Того вигнанця, що блукав в роках, Десь загубившись поміж днями. Легке тремтіння буде лиш в руках — Від слів твоїх, промовлених вустами. © Сергій Ущапівський 11.06.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Зимова казка”
Вірш: ” А я ж вважав, що ви щаслива…”
2 коментарі
Диво
Не шкодую, що зустріла,
Не боюся, що люблю,
Чи то щастя своє стріла?
Чи себе я погублю?
Сергій Ущапівський
Буде час, і він покаже
Для чого усе було.
У подіях всіх розкаже,
Що й до чого у нім йшло.
А допоки розчинюся
В тій любові, як в воді.
І любити не спинюся
Тебе щиро в кожнім дні.
© Сергій Ущапівський