Поезія

Вірш: “Нове життя”

З роками звикнусь, треба тільки час, 
Що нас немає, й ми не відбулися. 
Хоч стільки мріяли щодня про нас,
 Самі ж себе чомусь взяли зреклися. 

Душа болітиме, мабуть, вже цілу вічність, 
В очах застиг останній спільний день. 
Фатальна та його для нас трагічність, 
Що розвела навіки вмить лишень.

 І тільки спогади щасливих днів буття
З свідомості все будуть виринати,
Як я не бачив без тебе життя, 
Яке прийшлось з початку починати...

© Сергій Ущапівський 
18.06.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.