
Вірш: “Одухотворена краса”
Щоденно світ здивовано вивчаю, Немовби ось з'явилась тільки в нім. Для себе річ важливу помічаю У тім блуканні мовчазно-німім. Одухотворену красу, що є повсюди, Нетлінну в вічності своєї самоти. Аж серце виривається крізь груди Без зайвих слів і навіть суєти. …Я йду шляхами сповнених думок, Дивлюсь, як небо стрілось із землею. Сплели з хмаринок на обох вінок І тільки більш іще втішаюся душею... © Сергій Ущапівський 21.08.2022


