Вірш: “Одухотворена краса”

Щоденно світ здивовано вивчаю,
 Немовби ось з'явилась тільки в нім.
 Для себе річ важливу помічаю
У тім блуканні мовчазно-німім. 

Одухотворену красу, що є повсюди, 
Нетлінну в вічності своєї самоти. 
Аж серце виривається крізь груди
Без зайвих слів і навіть суєти. 

…Я йду шляхами сповнених думок, 
Дивлюсь, як небо стрілось із землею. 
Сплели з хмаринок на обох вінок
І тільки більш іще втішаюся душею... 
       
© Сергій Ущапівський
21.08.2022