Вірш: “Омріяний образ”

«Здається ти?», — промовила свідомість, 
І вже на стало сили зовсім далі йти. 
Відчутним щось нове було натомість, 
Що позбавляло врешті серце самоти.

 …Раптово так все трапилось, незвично, 
Свідомість образ розпізнала у юрбі. 
Як в тому сні... було реалістично, 
Неначе вигадка, яку придумала собі... 

Від тих думок мої напнулись сухожилля, 
Просились руки доторкнутись до чола. 
Я розчинялась в ньому вся до божевілля, 
Така щаслива, як в цю мить, ще не була...

© Сергій Ущапівський
05.01.2022