Вірш: “Осіння драма”

Пливуть по небу хмари в сиву даль, 
Переступають через нас сміливо.
 У них життя своє й своя печаль, 
Тому й дощать, бува, сором’язливо. 

Самі на себе дивляться в річках 
 стигнуть вмить від тої драми. 
Немов сидять там при свічках
Беріз, обпалених вітрами. 

Пожовкле листя на воді, 
Як вогнищ іскри золоті, 
Кидає відблиски руді
У надвечірній темноті.

 Осінній вітер навіть стих,
 Завмер від подиву й краси, 
Якої теж торкнутись встиг, 
Ледь тільки облетів ліси.

© Сергій Ущапівський
23.10.2021