Поезія

Вірш: “Осінній сад”

Вогнями жовтими виблискують сади,
 Осінні яблука висять, немов лампадки. 
Ліхтарник наче взяв й повісив їх туди, 
Щоб драми стало більше і загадки.

 …Гілля качає днями ті сумні вогні, 
Хоч не горять вони, та погляд зігрівають. 
Теплом всередині відчутні у мені, 
Його припливи аж у серце прибувають.

 І завмирає в дивнім спокої душа, 
Летять листки з дерев, обдмухані вітрами.
 Стає близькою тиша, що була чужа, —
Не раз ще прийде спогадами й снами…

© Сергій Ущапівський
18.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.