Вірш: “Осінній сад”

Осінній сад тихенько шарудить, 
Гойдає листя, мов маля в колисці. 
На світ довкола він собі глядить, 
Що теж сповивсь у затишному листі.

 Суху веде розмову з вітром, 
Який бурмоче щось здалеку. 
А стиглих яблук жовте світло
У небі проводжа лелеку. 

Лиш темінь сутінок крадеться, наче звір, 
Усе вдивляється в скляні зіниці неба. 
Сахається чогось та йде наперекір
Тих відчуттів, бо світу в тім потреба…

© Сергій Ущапівський
12.10.2021