Вірш: “Осінні сентименти”

Задивилася осінь у воду мрійливо, 
Розглядаючи світ і його міражі. 
Заросила всю землю дощами щемливо, 
Із красою довкілля вони не чужі. 

Це природно було, і оті сентименти
Говорили, що в часі прощатись пора. 
А краса, що лишилась, її рудименти
Сяйвом споминів стали, який не згора. 

…Осіння казка відлітала в вирій, 
Зимовий сон природу огортав. 
Творивсь довкола зовсім інший вимір
То, мабуть, час зими уже настав…

© Сергій Ущапівський
30.11.2021