Палітра осені і справді неповторна,
Барвисті луки, вкутані в туман.
Примарно навіть в чомусь ілюзорна,
Як той міраж, який встелив лиман.
Високе небо, чисте, мов кришталь,
Застигло в спокої і здалеку, і зблизька.
Чи сон зморив, чи то така печаль —
Похмурим в річці віддається блиском.
…Літає листя, наче журавлі,
Киває світу і тікає врозтіч.
А що йому насправді взагалі?
Осінній час посилює той розпач.
Збентежено кружляє у ключах,
Осінній плач дощем чіпляє струни.
І стигне світ в задуманих очах,
Коли лунають журавлині сурми…
© Сергій Ущапівський
10.11.2021
