Поезія

Вірш: “Пастушка хмар”

Пастушка хмар, окраса піднебесся, 
 Сердець закоханих величний рай.
 На неї тільки-но, буває, здерся,
 А наче втік за небокрай.

 Там романтизмом всюди віє, 
Там велич духу і епох, 
Приємне щось душі навіє, 
Коли присутні там удвох. 

Стоїть красуня у Парижі —
У місці, де живе любов, 
Якою дихає підніжжя, 
Коли до неї підійшов. 

Мабуть, на небі так хотіли
З’єднати люблячі серця,
 Щоб любий / люба шепотіли
Без краю й навіть без кінця. 

Щоб казка та тривала вічність —
Для двох закоханих сердець. 
Присутня в вежі тій величність, 
Що лишив Ейфель як творець.

© Сергій Ущапівський
19.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.