Вірш: “Первозданна краса”

Весна шумить у нашому дворі,
 Крізь гущу хмар собі ворожить вечір.
 Зірками, що розсипались вгорі, —
Нового дня предвісники й предтечі. 

Щебече ніжним співом солов'я, 
Який звучить, немов слова молитви. 
Вже зачекалася його душа моя, 
Їй безкінечно б все це повторити. 

Помітна в час отой існуюча краса, 
Як і всього довкола, світу бездоганність.
 Підкаже сліз моїх, з'явившися, роса, 
Весна і є всього живого первозданність.

© Сергій Ущапівський
28.05.2022