Вірш: “Первісна краса”
Дивлюсь самотньо вранці у вікно, На світ, який мене щодня глядить. Знайомі з ним уже давним-давно, Тому й гіллям привітно шарудить. З душі в цей час усі спадають маски, Краса первісна ллється із моїх очей. Стаю частиною тих днів і тої казки, Що тихим сном торкається плечей. …Всередині, десь глибоко в мені Свідомість в спогадах летить в свою безмежність. А погляд, що застиг вдалечині, Є знаковим всьому, до чого приналежність... © Сергій Ущапівський 17.11.2021