Поезія

Вірш: “Первісна краса”

Дивлюсь самотньо вранці у вікно, 
На світ, який мене щодня глядить. 
Знайомі з ним уже давним-давно, 
Тому й гіллям привітно шарудить. 

З душі в цей час усі спадають маски, 
Краса первісна ллється із моїх очей. 
Стаю частиною тих днів і тої казки, 
Що тихим сном торкається плечей.

 …Всередині, десь глибоко в мені
Свідомість в спогадах летить в свою безмежність. 
А погляд, що застиг вдалечині,
 Є знаковим всьому, до чого приналежність...

© Сергій Ущапівський
17.11.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *