Поезія

Вірш: “Плинність часу”

Спинюся на мить, аби почути,
Як час у безвість тихо йде,
Щоб з ним у спокої побути,
Який присутній де-не-де.

Вслухатись буду обережно
У шум дібров, лісів, дерев,
Де мудрість схована безмежна
Поміж річок й усіх джерел.

…Німа розмова в той момент
Відтворить мрії у реальність,
Де кожен світу елемент
Свою покаже первозданність.

І всю красу, і всю первинність,
Невинність й чистоту думок.
Мені пояснить часу плинність,
Мов вчитель, що веде урок…

© Сергій Ущапівський
24.09.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.