Вірш: “Подаруй мені нас”
Подаруй мені нас як обітницю Богу, Щиру в суті своїй, чисту, наче вода. Не відчую нехай я ніколи тривогу, І легкою життям буде наша хода. Подаруй мені віру у спільне майбутнє, Де щасливі з тобою ми будем завжди, Де ми зробимо в ньому усе незабутнє, Де залишимось тільки удвох назавжди. Подаруй мені тільки при цьому надію, Щоб тримала натомість за тебе вона. Я, відчувши її, невимовно зрадію, І в душі запанує у мене весна. © Сергій Ущапівський 05.06.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Осіння драма”
Вірш: “Нескінченне почуття”
2 коментарі
Диво
…І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…
Сергій Ущапівський
Дякую!!! Дуже гарний відгук, проймаюча поезія до глибини душі Ліни Василівни.