Поезія

Вірш: “Подаруй мені нас”

Подаруй мені нас як обітницю Богу, 
Щиру в суті своїй, чисту, наче вода. 
Не відчую нехай я ніколи тривогу,
 І легкою життям буде наша хода. 

Подаруй мені віру у спільне майбутнє, 
Де щасливі з тобою ми будем завжди, 
Де ми зробимо в ньому усе незабутнє,
 Де залишимось тільки удвох назавжди. 

Подаруй мені тільки при цьому надію,
 Щоб тримала натомість за тебе вона.
 Я, відчувши її, невимовно зрадію,
 І в душі запанує у мене весна.

© Сергій Ущапівський
05.06.2021

2 коментарі

  • Диво

    …І не дивуй, що я прийду зненацька.
    Мені ще ж побороти переляк.
    На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
    А от до тебе – я не знаю як.
    Вже одпручалась гордістю і смутком,
    одборонилась даллю, як щитом.
    Як довго йшла до тебе, як нехутко,
    і скільки ще і сумнівів, і втом!
    Прийми мою понівечену душу,
    збагни й пробач мій безнемірний острах.
    Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
    це перше слово з букваря дорослих.
    Мені без тебе сумно серед людства.
    Вже людству не до себе й не до нас.
    А дика груша світиться як люстра.
    І чутно гомін тополиних трас…

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.